Про те, як відбувалося втілення проєкту в нашій компанії розповідають операційний директор компанії «Дмитрук» Віталій Огірчук та керівник компанії-партнера «Екотехнолайн» Олексій Давиденко: "З компанією "Дмитрук" ми уклали перший договір на створення проекту в 2016 році - розробляли технологічну лінію і контролювали розробку будівельної частини. Надалі було закуплено обладнання для створення очисних споруд Вашого підприємства”.
Що ж спонукає виробництва будувати власні очисні споруди?
Звісно, в першу чергу такі технології впроваджуються для того, аби споживач отримував безпечну, смачну, екологічну продукцію високої якості. Щоб робота підприємства відбувалась без збоїв та ризиків. У певний момент розвитку підприємства, управлінці можуть закривати очі на подібні проєкти – найчастіше через відсутність обігових коштів. Але приходить момент, коли стоїть питання про досягнення певного рівня екологічної безпеки. Це необхідно не тільки для того, щоб ми захищали навколишнє середовище, але і для захисту себе від звинувачень з боку екоактивістів і владних структур.
Також дуже важливий момент – якщо в перспективі компанія зацікавлена в іноземних інвестиціях, то перше питання від іноземних інвесторів завжди звучить так: на якому рівні знаходяться екологічні системи підприємства? Це обумовлено тим, що навіть підприємство з дуже хорошою технологією, але відсутніми очисними спорудами може стати вразливим для звернень та нарікань з боку контролюючих органів. Тому наявність систем екологічної безпеки є одним з основних пунктів інвестиційної привабливості.
За якою хронологією відбувається реалізація проєкту?
Перший крок в реалізації проекту – це збір вихідних даних і проведення обстеження, далі йде підбір обладнання і створення проектно-кошторисної документації. Паралельно працює будівельна компанія, яка розробляє будівельну частину і проходить етап отримання документації на будівництво. Далі йде етап закупівлі обладнання, яке виробляється і доставляється протягом півроку, в цей час зводиться споруда – майданчик для встановлення обладнання. Після встановлення обладнання компанія, яка постачає технологію, переходить до етапу шеф-монтажу і пуску-наладки. Після того як все обладнання зібране, а будівельні частини виконані – відбувається запуск, прийом стічної води і навчання персоналу роботі з обладнанням.
Все, тепер підприємство отримує негласне право без проблем возити воду і зливати її в каналізаційний колектор.
Як легко пояснити принцип роботи системи?
Уся стічна вода підприємства збирається в каналізаційній насосній станції та подається на етап тонкої механічної очистки на ротаційному ситі. Далі – відокремлені забруднюючі речовини зневоднюються на шнековому пресі. Вже на цьому етапі вдається вилучити зі стічних вод механічні забруднюючі речовини.
Далі згідно технологічної схеми стічна вода надходить до резервуара усереднювача, обладнаного турбоокислювачами та міксерами для ефективного окислення легких фракцій забруднюючих речовин.
Після усереднювача насосами вода подається на основний етап фізико-хімічної очистки стічних вод з використанням реагентів. Стічна вода поступово проходить повз трубний флокулятор, куди подаються реагенти, після чого вода поступає у відсік флотації, де відбувається відокремлення забруднюючих речовин розчиненим у воді повітрям. Процес реагентної обробки проходить із контролем рН води і за необхідності корегується розчином лугу. В результаті реагентної обробки та за рахунок розчиненого у воді повітря флотації утворюються стійкі фтолокомплекси, що спливають на поверхню та видаляються скребковим механізмом до шламового резервуару. В результаті – стічна вода відповідає нормам на скид в каналізаційну мережу міста та підлягає вивезенню асенізаційними машинами.
Шлам, утворений в процесі очистки, обробляється розчином вапна та зневоднюється на камерному фільтр-пресі. Після процесу зневоднення ми отримуємо знезаражений шлам із залишковою вологістю не більше 65%, що відповідає нормам на утилізацію даного побічного продукту очистки на полігоні ТПВ м.Луцьк.
Олексій, розкажіть, чи багато підприємств харчової галузі волинської області звертається до вас відносно реалізації подібних проєктів?
Ви знаєте, ще п'ять років тому про це складно було говорити. Ми зараз не враховуємо гігантські підприємства, де власник-депутат абсолютно спокійно може залучити державні гроші для реалізації будь-якого проєкту. Мова йде про локальні підприємства країни України, молодої держави, де підприємства знаходяться на стадії накопичення капіталу. У них очисні споруди фінансувалися за залишковим принципом, їх завжди відкладали "на завтра". Сьогодні ситуація змінюється. В даний момент ми активно працюємо по чотирьох підприємствах в вашому регіоні і ще по трьом – у Харківській області. Найбільший референс у нас по масложировим виробництвам. На даний момент більшість підприємств проходить ту стадію, яку ви пройшли ще в 2016 році – це створення проектно-кошторисної документації. Є інформація з контролюючих органів про те, що норми на скидання будуть знижуватися, в 2021 році вони точно будуть переглянуті. Тому питання впровадження таких систем стає актуальним. Але вам вже не варто через це перейматися.
Тобто, за великим рахунком, такі проєкти спрощують спілкування з контролюючими органами, а відповідно дають можливість людям спокійно працювати. Реалізовані проєкти на інших підприємствах демонструють, що після встановлення і впровадження системи очисних споруд, підприємства, які здійснювали скиди у водні ресурси, скидали її в рази чистіше, ніж була навіть фонова концентрація в річці.
У будь-якому випадку, підвищення рівня екологічної безпеки – це те, що позитивно впливає на репутацію підприємства і дозволяє управлінцям спати спокійно.
